Коли ми з друзями обзавелися велосипедами і почали ходити в велопоходи, постало питання вибору велорюкзака. Ми перепробували велику кількість рюкзаків.
Були в нас і трьохоб'ємні, що з'єднувалися "блискавками". Але від експлуатації, "блискавки" швидко виходили з ладу. До того ж їх було дуже незручно пакувати. А якщо раптом потрібно було щось дістати з "штанини", то це була ціла епопея. Також ми користувалися рюкзаками, що пластиковими гачками кріпилися до багажнику. Ідея була хороша, але плассмасова фурнітура від тряски та вібрацій швидко ламалася. До того ж вони ставали не на всі багажники. Тому від такої конструкції також довелося відмовитися.
В результаті ми дійшли думки, що правильний велорюкзак повинен бути монооб'ємник, мати універсальне кріплення і ставати на будь який тип багажнику без "заморочок" і складнощів.
Вже давно наша компанія віддала перевагу велорюкзакам Саші Волкова.

Вони мають ряд незаперечних переваг.
У чому запитаєте Ви? По перше рюкзаки шиє людина, яка близько знайома з похідним життям, а значить він, як ніхто інший розуміє потреби велотуриста :). Рюкзаки шиють з міцної тканини, здатної перенести навіть ковзання 100 м по Кримському серпантину (з гіркого досвіду), низ зроблений з непромокаючого, товстого матеріалу, а значить, речі залишаються сухими навіть при катанні по дощу і калюжах :).

Задні кишені прикрашають симпатичні світловідбиваючі стрічки, роблячи нічне катання безпечніше.
За рахунок монооб'ємності рюкзак легко пакувати, дуже просто і надійно кріпити на велобагажник та при необхідності легко зняти.

Що ще сподобалося в рюкзаках. Кожна велоштанина має по зовнішній кишені, в яку влазить двохлітрова пляшка для води. Плюс є ще кілька невеликих кишень для різних дрібниць і одна пласка кишеня для мапи.
При необхідності на велорюкзак можна встановити лямки для переноски рюкзака на плечах.
Під клапан досить просто лягає стандартний килимок.
З цими рюкзаками ми вже їздимо близько шести років. Вони побували в нескінченних поїздках по Криму, Карпатах, в тривалих поїздках по Туреччині, Грузії та Кіпру.
За цей час вони жодного разу не рвалися та не ламалися і продовжують радувати їх власників :).

Росляк Саша, “Шалені Мандри” shaleni-mandry.net